ДЦП – це поширене захворювання. Його частота становить приблизно 2 дитини на 1000 новонароджених, при цьому дані можуть змінюватися, в залежності від регіону. Причиною розлади, як і будь-яких інших церебральних паралічів, стають патологічні змін в корі головного мозку, підкіркових структурах, капсулах або стовбурі мозку.
Дитячий церебральний параліч – це результат неправильного розвитку мозкових структур або пошкодження здорового головного мозку. Процес може протікати як під час вагітності та пологів, так і в ранній неонатальний період.
ДЦП не рахується генетичним захворюванням, оскільки більшість його випадків доводиться на патології вагітності та пологів. Однак, в 2% випадків простежується спадкування за аутосомно-рецесивним типом. До половини дітей з подібним діагнозом були народжені раніше терміну. Решта пацієнтів були одним з близнюків при багатоплідній вагітності, мали низьку масу тіла або були народжені шляхом інструментального породіллі або екстреного кесаревого розтину. Вважається, що асфіксія (недостатнє надходження кисню в головний мозок) є одним з факторів, які можуть спровокувати дитячий церебральний параліч.
ДЦП може розвиватися і у дітей, народжених в строк. Серед причин, які викликають подібні патології, на першому місці стоять родові травми. У ранній неонатальний період вони можуть бути викликані травмами головного мозку та іншими видами порушення його роботи. Отруєння важкими металами, жовтяниця, інсульт – всі ці фактори призводять до порушення кровообігу в корі мозкових півкуль, що позначається на їх нормальному розвитку. У здорової дитини церебральний параліч може бути наслідком утоплення або інших випадків, при якому відбувається тимчасова зупинка дихання, а також запальних захворювань головного мозку, в тому числі інфекційного походження.
Особливості фізичного розвитку
Порушення рухової активності при дитячому церебральному паралічі призводять до викривлення хребта, контрактура і іншим патологій внутрішніх органів. Для профілактики ускладнень дуже важливо формувати тонус м’язів.
Вся робота і увагу батьків має бути направлено на правильне формування рухових функцій. Найбільш прийнятними будуть такі дії, як масаж і лікувальна гімнастика.
Головне в заняттях – це раннє їх початок, а також безперервність. Від цього буде залежати успіх лікування.
Комплекс вправ підбирається в залежності від тяжкості захворювання, індивідуальних особливостей розвитку. Корекційна робота зводиться до формування життєво необхідних навичок, таких, як уміння ходити і обслуговувати себе.
Отримані навички треба адаптувати до повсякденного життя, постійно практикувати їх до автоматизму.
Особливості рухового розвитку дітей з ДЦП:
